Рахівщина – гуцульський край, де зберігається багато цікавих звичаїв, обрядів, переказів народних казок і легенд. Яскравий тому приклад щорічні культурні події, а саме фестивалі – обласний фольклорний фестиваль-ярмарок “Гуцульська бринзя” –  вересень, м. Рахів

Відродження давніх традицій чи не найголовніша мета проведення даного фестивалю. Викладаються на продаж та на показ не тільки продукти, а й вироби з овечої вовни, саме у цей час пастухи з отарами овець спускаються з високогірних пасовиськ до своїх осель. На рівнині ж на честь їхнього повернення влаштовується цей фестиваль.

Дійство починається з огляд-параду сіл різних регіонів Рахівщини. Продовжується на території природного амфітеатру «Буркут», де кожне село Рахівщине має своє невелике представництво в якому вітає гостей. Тут можна спробувати їжу, яку традиційно готують в цьому селі, і, звичайно, вироби з овечого сиру.

Отари повернулися з випасу в горах. Вівчарі звезли з верховинських полонин у села сир, який дозрів за сезон літування. Саме час його куштувати. Вурда, будз, бринза – це різновиди сиру з овечого молока. Здається, що молоко у всіх овець однакове, і варять сири за одними рецептами, а таки смакує бринза в кожного вівчаря в кожному селі інакше. Дегустація є головною темою рахівського фестивалю. На показ виставляли не тільки продукти, але й ткані і плетені з овечої вовни речі.

Сир, бринза, вурда, будз – це головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, стуктурою і технологією приготування. Спершу молоко скисає, його проварюють, утворюються згустки сиру, їх виймають руками, зліплюючи в кулі завбільшки з баранячу голову, вивішують, щоб процідився і спресувався. Сир дрібненько перетирають з сіллю і зберігають у беревяних кадках вже бринзу, тому справжня гуцульська бринза розсипчаста, а не пружня і волога як у нас в магазинах. Те, що продається в магазинах – це швидше просто гуцульський сир, саме так він і виглядає. Якщо сир прокоптять – це будз. Будз зберігають в колибах на полицях прикривши мішковиною, а шкоринка у нього як у хліба – товста і коричнева. Після того, як з кислого молока вийняли сир, все що залишилося – м`яка сирна маса – це вурда, її теж формують у кульки, але вони вже не такі пружні як сир і легко розвалюються, якщо доторкнутися ложкою. На смак вурда ніжна і просто розчиняється, якщо притиснути язиком до піднебіння.